Главная \ Бесплатные базы данных В2В \ Качество тканей - термины дефектов



Качество тканей - термины дефектов.
Электронный справочник товароведа



Содержание



1. Понятийный аппарат товароведа

2. Общие сведения о качестве тканей

3. Описание типовых дефектов нитей, на украинском языке

4. Описание типовых дефектов ткачества, на украинском языке

5. Описание типовых дефектов обработки, на украинском языке

6. Названия отдельных видов дефектов в немецком языке

7. Архив ценных публикаций



1. Понятийный аппарат товароведа



   Дефекты обработки ткани, дефекты ткачества, дефекты по утку, разрывная нагрузка, устойчивость окраски, пряжа, непропряды, засоренная пряжа, подплетина, двойник, залип тканей, проколы, сбитый ткацкий рисунок, рассекание бердом, недосека, забоина, пролёт, поднырок, разный уток, неровный бой, петляние утка, неравномерное обпаливание, недообпаливание, переобпаливание, дефекты по утку, дефекты по основе, дефекты отваривания, разнооттеночность дефектов при печатании на тканях, разтраф, отбойная остановка, налёжки, заломы, мерсеризация, растекание краски, отрывание краски, муарность, забитость рисунка, перекос рисунка на ткани, заниженная ширина, неравномерная ширина, недоспиртование, недостаточный блеск, ворсовые плешины, неравномерный ворс.



2. Общие сведения о качестве


Качество тканей оценивают совокупностью показателей, которые могут быть различными в зависимости от назначения и условий эксплуатации ткани.


К общим показателям, обязательным для большинства тканей различного волокнистого состава, относят:


   – состав сырья (содержание волокон, %);


   – линейная плотность нитей (текс);


   – число нитей по основе и утку на 10 см;


   – ширина ткани (см);


   – поверхностная плотность (г/м2);


   – разрывная нагрузка (Н);


   – устойчивость окраски (балл);


   – художественно-эстетические показатели.


Для всех тканей обязательно предусмотрены ограничения по дефектам (порокам) внешнего вида. Присутствие дефектов (пороков) на текстильных полотнах – основной критерий оценки их сортности.


Причины возникновения дефектов на текстильных полотнах:

   – низкое качество сырья (волокон, пряжи, нитей, красителей, аппретов);


   – несовершенство технологических процессов производства и обработки;


   – несоответствие условий хранения и транспортировки.


Принимая во внимание широту номенклатуры дефектов текстильных полотен разных способов производства, неодинаковое влияние отдельных дефектов на уровень сортности полотен разного целевого назначения, волокнистого состава, строения и обработки, важное значение имеет классификация дефектов, выбор наиболее существенных и важных признаков их классификации.


Основные признаки классификации дефектов текстильных полотен:


   – причины их происхождения;


   – степень допустимости;


   – место расположения и распространения на полотне;


   – характер влияния на уровень сортности;


   – специфика появления на отдельных стадиях текстильного производства.


По степени допустимости дефекты делятся на:


а) недопустимые, допустимые в сортной продукции (в 1м или только в 2м или 3м сорте);


б) видимые и невидимые;


в) дефекты, которые учитываются или не учитываются в сортной продукции.


В зависимости от площади, которую может занимать дефект, различают местные (занимают ограниченную площадь) и распространенные (могут занимать всю или значительную площадь полотна).


3. Опис типових дефектів ниток


Дефекти текстильних ниток


До дефектів пряжі відносимо: нерівномірність, шишкуватість, мушкуватість, непропряди, потовщення, стоншення, засміченість та інші (виникають внаслідок застосування низькоякісної сировини, поганої її підготовки до прядіння, а також порушення режимів самого прядіння).


Нерівномірна за товщиною пряжа (із стоншенням і потовщенням) виникає в результаті роз лагодження роботи прядильних машин. Переробка такої пряжі приводить до виникнення на тканинах смугастості, зебристості, нерівномірності фарбування і т. д.


Шишкуватість – це наявність на поверхні виробу місцевих потовщень пряжі в результаті скупчень переплутаних волокон. Вона виникає в результаті поганого чесання або попадання в пряжу коротких волокон.


Мушкуватість – характеризується наявністю на поверхні тканини жмуточків із переплутаних волокон, які міцно тримаються.


Непропряди – це пухлі потовщенні слабко скручені ділянки пряжі, що виникають у результаті недостатнього і нерівномірного витягування рівниці.


Засмічена пряжа – має різні домішки (костру, залишки коробочок, листя та інші). Всі види засмічення – це наслідок поганого очищення волокон у процесі їх прядіння.


4. Опис типових дефектів ткацтва


Дефекти ткацтва виникають внаслідок застосування низькоякісних ниток (пряжі), незадовільної підготовки їх до ткацтва, а також порушення технологічних режимів ткацтва. Дефекти ткацтва можна поділити на дефекти за основою, утоком та за площею.


Дефекти за основою:


Близна – поздовжня проріджена смуга, яка утворюється внаслідок обриву однієї або кількох ниток основи. Обрив ниток основи може викликатися наявністю вузлів чи потовщень на них, нерівномірної лінійної щільності, засміченості, незадовільного шліхтування.


Підплетина – порушення переплетення ниток основи і утоку, тобто безладне їх переплетення, утворене внаслідок обриву кількох основних ниток, що погіршує ткацький рисунок. Це грубий місцевий дефект, що різко погіршує не тільки зовнішній вигляд тканини, а й механічні властивості. Основною причиною виникнення цього дефекту є розладка роботи ткацького верстата.


Двійник (парочка) – дві спарені нитки, що створюють рубчик по довжині тканини. Виникає двійник при попаданні у вічко галева ремізки двох чи більше ниток основи або неправильного приєднання обірваних ниток основи.


Збитий ткацький рисунок – це порушення внаслідок неправильного пробирання ниток основи в ремізки чи бердо. Цей дефект особливо помітний на пістрявотканих тканинах та тканих штучних виробах, що значно погіршує їх естетичність.


Розсікання бердом – розсування ниток основи внаслідок порушення щільності зубів берда.


Дефекти за утоком:


Недосіка – помітна розріджена поперечна смуга, тобто ділянка з розрідженим розміщенням уточних ниток. Виникає дефект внаслідок недосік щільного прибивання ниток утоку до краю тканини. Недосіка погіршує зовнішній вигляд тканини та виробу і знижує механічні властивості.


Забоїна – ущільнена ділянка ниток утоку по всій ширині тканини чи виробу. Цей ефект погіршує тільки естетичні властивості тканини та тканого виробу (особливо малощільних).


Проліт – проріджена поперечна смужка по всій ширині тканини чи виробу, або їх частині, що утворилася внаслідок відсутності однієї чи кількох підряд ниток утоку. Проліт погіршує зовнішній вигляд і механічні властивості тканини та тканого штучного виробу.


Піднирок – характеризується порушенням ткацького переплетення на обмеженій ділянці виробу. Внаслідок того, що уточні нитки не переплітаються з нитками основи, вони провисають у вигляді штрихів чи скобочок. Дефект погіршує зовнішній вигляд тканини чи виробу.


Різний уток – широка поперечна смуга на тканині, що виникла в результаті помилкового застосування утокових ниток іншої лінійної густини чи іншої крутки. Дефект різко проявляється на гладкофарбованих тканинах та виробах і погіршує їх естетичні властивості.


Нерівний бій – ряд більш темних або світлих ділянок з різною щільністю ниток по утоку, тобто чергування недосік та забоїн.


Петляння утоку – невеликі за розміром округлі петлі на поверхні тканини, що виникли внаслідок недостатнього натягування ниток по утоку при їх подачі. Дефект погіршує зовнішній вигляд тканини чи тканого штучного виробу.


До дефектів ткацтва за площею належать:


   – масляні плями від забруднень;


   – діри від механічних пошкоджень;


   – проколи – пошкодження ниток тканини біля пруга голками, що утримують тканину на ткацькому верстаті;


   – зменшена ширина тканини внаслідок надмірного натягування ниток основи чи утоку;


   – залип – дефект шовкових тканин, що утворюються внаслідок налипання шліхти, через це порушується процес факоутворення, а це в свою чергу призводить до порушення ткацького переплетення на певних ділянках тканини;


   – прощіпи – типові дефекти вовняних та шовкових тканин, що виникають внаслідок вилучення з їх поверхні затканих шматочків ниток або пуху.


5. Опис типових дефектів обробки


   Дефекти обробки є наслідком застосування низькоякісних обробних препаратів (відбілювачів, барвників, апретів та інших текстильних допоміжних речовин), чи порушення технологічних процесів – розшліхтування, обпалювання, відварювання, мерсеризації, відбілювання, гладкого і візерункового фарбування, ворсування, а також різних видів заключної і спеціальної обробки тканин.

   До дефектів обпалювання належать: нерівномірне обпалювання, місцеве недопалювання, обпал та інші.


Нерівномірне обпалювання виникає внаслідок низької температури полум’я і нерівномірності його на гасових машинах, а також нерівномірного притискання і надмірно швидкого просування тканини. При цьому на поверхні тканини залишаються необпалені волокна, внаслідок чого поверхня тканини стає нерівною і місцями ворсистою, що в свою чергу негативно впливає на якість вибивних виробів, а також на їх зовнішній вигляд.


Недоопалювання виникає при надмірно швидкому русі тканини або низькій температурі обпалювання. На поверхні тканини залишаються необпалені волокна.


Переобпалювання – наявність на поверхні тканини жовтувато-бурих плям. Виникає дефект при недостатній швидкості просування тканини, надмірному притисканні до обпалюючої поверхні машини, при високому полум’ї горілок, відсутності води в іскрогасильній ванні. Дефект різко погіршує зовнішній вигляд тканини, понижує механічні властивості. Місцеве переобпалювання виникає внаслідок наявності складок на тканині при проходженні її через обпалювальну машину.


До найбільш поширених дефектів розшліхтовування тканин належать: нерівномірне розшліхтовування, що виникає внаслідок недостатнього контакту хімічних реагентів з тканиною; місцеве послаблення тканин внаслідок поганої фіксації хімічних реагентів, що застосовуються при розшліхтовуванні, а також плями (масляні, іржаві та інші). Дефекти розшліхтовування негативно впливають на якість проведення обробних операцій – відбілювання, гладкого фарбування, вибивання та інших, а також на естетичні, механічні та фізичні властивості тканин.


До найбільш поширених дефектів відварювання належать: непроварювання, вапняні та іржаві плями, послаблення виробу при його відварюванні, забруднення, засмічення та інші. Непроварювання – це наслідок поганої циркуляції відварювальної рідини в котлі. Внаслідок цього окремі ділянки тканин мають вигляд сурової тканини, вони жорсткі при дотику і погано змочуються. Вапняні плями виникають на виробах внаслідок відкладання (налипання) на тканині кальцієвих сполук. Вони мають жовтий або іржавий колір, а тканина в місцях таких плям стає жорсткішою на дотик, погано відбілюється, фарбується. Іржаві плями утворюються на тканині внаслідок їх дотику до металевих іржавих деталей машини. Місцеве послаблення тканини – результат окислення целюлози при порушенні геометричності відварювальних котлів. Цей дефект не тільки різко погіршує механічні властивості, але й негативно впливає на якість інших операцій обробки.


До характерних дефектів мерсеризації належать: недостатня і нерівномірна мерсеризація, одностороння мерсеризація. Нерівномірна і недостатня мерсеризація – виникає внаслідок недостатньої концентрації і поганої циркуляції їдкого натрію в просочувальній ванні, а також недостатнього часу для обробки виробу. Одностороння мерсеризація – це наслідок неоднакового притискання валів плюсовки. Засічки виникають внаслідок неправильного зшивання тканини чи її поганого розрівнювання перед мерсеризацією. Надмірна мерсеризація викликається перевищенням часу обробки або концентрації лужного розчину, що призводить до утворення темних смуг у гладкофарбованих тканинах чи виробах.


До характерних дефектів відбілювання тканин відносяться: непробілення; перебілення; місцеве послаблення тканини, вапняні плями та інші. Непробілення характеризується наявністю жовтуватого відтінку, а також слідів коробочок (у бавовняних) і костри (у лляних) тканинах. Цей дефект погіршує зовнішній вигляд виробів і негативно впливає на якість наступних операцій. Перебілення виникає в результаті застосування висококонцентрованих білильних розчинів, застосування більш високої температури чи збільшення часу обробки.


При цьому значно погіршуються механічні властивості тканин. Послаблення виробу утворюється внаслідок застосування підвищеної концентрації і температури відбілювальних розчинів при надто довгому лежанні чи поганій промивці тканини. Вапняні плями – це наслідок осідання на тканині солей кальцію, які знаходяться у воді. Це призводить до виникнення плям при подальшому фарбуванні тканин чи виробів.


До дефектів гладкого фарбування відносяться: непрокрас, смугастість, різновідтінковість, засічки, різнопружність, фарбувальний зупин, недостатня міцність фарбування, плями, крапини та інші. Перераховані дефекти псують зовнішній вигляд тканини. Непрокрас характеризується наявністю на ділянках ниток чи всередині пряжі (ниток) повністю або частково не пофарбованих волокон. Цей дефект найбільш часто зустрічається в щільних тканинах і виникає через погану підготовку тканини і фарбувальних розчинів до фарбування, а також внаслідок порушення параметрів технології фарбування. Смугастість – це наявність на тканині різних за шириною смуг, що виникли внаслідок ткацтва (забоїн, недосік, нерівного бою, різного за лінійною густиною утоку, різного ступеня крутки утокової пряжі та інші).


Різновідтінковість – це різна інтенсивність забарвлення на окремих ділянках тканини внаслідок нерівномірного віджиму валами плюсовки, нерівномірної подачі барвника в фарбувальну ванну, чи порушення самого режиму фарбування. Засічки – це ділянки виробу, зафарбовані менш інтенсивно, ніж весь виріб внаслідок наявності складок на тканині при її відмиванні. Дефект має вигляд поздовжніх слабко зафарбованих смужок. Різнопружність характеризується неоднаковою інтенсивністю забарвлення по ширині тканини, що виникає внаслідок нерівномірного віджимання розчину барвника по ширині валу. Фарбувальний зупин виникає внаслідок зупинення фарбувальної машини, при цьому певні ділянки виробу зафарбовані більш інтенсивно; на виробах виникають широкі, більш інтенсивно забарвлені смуги.


До дефектів друку тканин відносяться: щиголь, штриф, затаск, забиття валу, засічка, розтраф, вибивальне зупинення, однобоке вибивання, належки, заломи, невибита ділянка рисунка, зривання фарб, муаристість, ребристість, перекіс рисунку, забитість, розпливання, стик шаблону. Названі дефекти погіршують естетичні властивості вибивних тканин.

Щиголь – це невелика зафарбована ділянка на вибивній тканині, яка виникає при попаданні під раклю твердого тіла (піщинки, волокна та інші). Ракля при цьому піднімається і фарба з вибивного валу не знімається, а переходить на тканину у вигляді смуги різної форми і ширини. Штриф – це повздовжня смуга від фарби, яка залишається на марлі внаслідок пошкодження раклі піщинкою або іншим твердим тілом. Від цього на раклі утворюється щербина, в результаті чого на валах залишається незчищена фарба, котра у вигляді звивистої повздовжньої смуги переходить на тканину. Затаск – це повздовжня забарвлена смуга на тканині, що виникає внаслідок попадання пуху чи ниток, які затрималися під раклею на деякий час, просяклися фарбою і перенесли її на тканину. Тому затаск, на відміну від щигля, займає більшу площу і має вигляд витягнутої вздовж тканини смуги. Забиття валу – це плями від фарби, що періодично повторюються. Вони виникають в результаті пошкодження вибивного валу. Засічка – це не пофарбована смуга, що виникла внаслідо наявності складок на тканині, які утворюються при проходженні тканини через вибивну машину при недостатньому натягуванні, поганому намотуванні ролика, а також при неякісних швах.


Розтраф – це незбіжність (розбіжність) частин багатоколірного рисунка на тканині внаслідок неузгодженості роботи окремих вибивних валів вибивної машини, а також зміни натягування тканини і кирзи.


Вибивна зупинка – поперечна смуга, що різко спотворює вигляд вибивного рисунка внаслідок примусового зупинення вибивної машини. При зупинці вибивної машини на тканині утворюється поперечна смуга, на якій немає всього рисунка або окремих його частин. Однобоке вибивання характеризується поступовим зменшенням інтенсивності фарб вибивного рисунка по ширині тканини. Виникає цей дефект при нерівномірному притисканні вибивного вала, несвоєчасній подачі свіжої фарби по всій довжині вибивного корита, перекошуванні раклі.


Належки – це сліди фарби в неналежних місцях, що перейшли з рисунка недостатньо висушеної у сушильній машині тканини. Належки виникають при дотику світлих ділянок тканини до вибивного рисунка з фарбою, що не висохла, при перевезенні тканини у візку.


Заломи виникають при наявності нерівномірних складок на тканині, що виникли в процесі операцій обробки через порушення технологічного режиму обробки. Недостатня вибивка окремих ділянок рисунка – це місця на вибивному виробі з повною або частковою відсутністю вибивного рисунка чи окремих його деталей. Виникає цей дефект при недостатньому притисканні вибивного вала до тканини, а також при занадто густій фарбі. Розтікання фарби виникає при вживанні занадто рідкої фарби, через що контури рисунка виходять нечіткими. Розтікання може виникати і при вибиванні на вологій тканині. Відривання фарби на вибивній тканині виникає при використанні занадто густої фарби. Така фарба погано тримається у гравюрі валу і легко зривається, в результаті чого утворюються невибиті ділянки. Муаристість – це нерівна вибійка в ґрунтових рисунках при використанні фарб з низькою фарбувальною здатністю. Забитість рисунка утворюється через наявність у фарбі нерозчинених речовин, які забивають гравюру вибивного валу, в таких місцях вибивний рисунок виходить не повним. Причиною забитості може бути також попадання пуху чи ниток у гравюру вибивного валу. Перекіс рисунка виникає внаслідок перекошування тканини в процесі підготовчих операцій. При цьому контури рисунка в смужку або клітинку не збігаються з напрямком ниток основи і утоку.


До дефектів заключної обробки тканин відносяться: занижена або нерівномірна ширина, перекоси утоку, недоспиртування, порваний пруг, недостатній блиск, матові плями, засічки та інші. Занижена або нерівномірна ширина тканини – це результат надмірного її витягування при обробці або неякісне проведення операцій ширіння. Перекіс утоку у виробах виникає при поганому регулюванні чи несправності ширильної машини. Недоспиртування чи переспиртування виникає внаслідок зниження чи підвищення концентрації відбілювачів. При цьому в білоземельних рисунках утворюються не дуже чисте поле або значне посвітлення вибійного рисунка. Порваний пруг – це результат розлагодження роботи ширильної машини чи каландрів. Недостатній блиск виникає при слабкому нагріванні каландрів чи недостатньому їх натисканні, а матові плями – при наявності на поверхні валів ум’ятин або вибоїн. Засічки виникають при поганому розпрямленні тканини й утворенні складок при апретуванні або каландруванні. В місцях засічок тканина помітно послаблюється при каландруванні.


Ряд специфічних дефектів виникає і при спеціальних видах обробки тканин. До них слід віднести: недостатню вираженість ефекту, що мав бути досягнений при обробці, низьку стійкість до різних зношуючих дій, виникнення неприємного запаху і плям у процесі вживання виробів із тканин з різними видами спеціальних обробок, погіршення механічних властивостей тканин, а також стійкості їх фарбування в результаті обробки різними типами обробних препаратів та ін.


   Специфічні дефекти можуть виникати також при ворсуванні, валянні, обробці ворсу та інших видах обробки. Розглянемо найбільш поширені з них.


Нерівномірно начесаний ворс – утворюється при різній гостроті голок, що начісують тканину на краях і посередині, а також при нерівномірному притисканні тканини до ворсувальної машини. Погане начісування виникає при несправності стрічки з голками, недостатній гостроті голок, забитті стрічки з голками пухом, а також при поганій підготовці тканини до начісування. Ворсувальні доріжки – це смуги з ворсом різної щільності, густоти і висоти. Дефект виникає при неправильному доборі ворсувальних шишок за діаметром чи неправильному зшиванні шматків тканини.


Ворсові плішини – відсутність ворсу на окремих ділянках тканини чи виробу, що виникає внаслідок нерівномірного притискання поверхні або неправильної роботи ворсувальних машин. Крім того, при занадто довгій обробці поверхні тканини на ворсувальній машині виникає помітне зниження міцності тканини. У результаті ворсування одержують ворсову поверхню тканини з ворсом низької щільності, густоти і висоти.


В процесі валяння вовняних виробів можуть виникнути такі дефекти: заломи, протирання, завалювання, нерівне звалювання і інші. Заломи – це повздовжні або з деяким нахилом смуги, які не розпрасовуються. Ці смуги мають більш темний відтінок, ніж основний фон. Вони виникають при мокрих операціях обробки вовняних тканин джгутом. Протирання – послаблені ділянки тканин з частково пошкодженими нитками основи і утоку внаслідок просування через машини для обробки з валами. Зваляність характеризується наявністю на камвольних текстильних виробах повстяноподібного застилу, що частково приховує ткацьке переплетення. Причиною виникнення дефекту є надмірне звалювання – фулерування тканини. Недостатнє звалювання характеризується недостатнім повстяним застилом на окремих ділянках суконних виробів. Причиною дефекту є нерівномірне просочування тканини лужним розчином.


До дефектів обробки ворсу відносяться: погана стрижка, стригальні доріжки, простриги і ін. При поганій стрижці ворсу на поверхні виробу залишаються доріжки і повздовжні смуги з різною висотою ворсу через неоднакове притискання тканини на окремих ділянках стригальної поверхні машини. Простриги виникають при наявності на поверхні тканини вузлів і джгутів, пуху, а також при проходженні тканини через стригальну машину зі складками. Глибокі простриги можуть бути причиною утворення прорізів виробу.


6. Наименования отдельных видов дефектов тканей в немецком языке


Abnutzung раздвижка ткани
Abweichung отклонение (от нормы)
Anflug 1. налет (налетный слой)
2. оттенок
Anwebstellen места с увеличенной плотностью ткани в сравнении с остальной площадью
Ausrustungsflecken дефекты отделки (пятна)
Ausschussware бракованный товар
Beschmutzung загрязнение
beseitigt устранимый (о дефекте)
Blenden места с отсутствием одной или 2х и более нитей основы или утка
Dekaturstreifen декатировочные полосы
Dickstellen утолщенные места
Dunnstellen утонченные места
Einknickung залом
Falsche Faden отличающиеся нити
Falten складки, морщины
Farbflecken цветные пятна
Farbstreifen цветные полосы
Fehldruck плохой оттиск
fehlend недостающий
Fehler
   - gross
   - klein
   - mittler
дефект, порок, изъян, недостаток
   - крупный дефект
   - мелкий дефект
   - средний дефект
Fehlfaden недостающая нить, ошибочная нить
Fremdfasern инородные волокна
Kettfehler дефекты по основе
Kettbruche отрыв основы (прорыв)
knitterig смятый, измятый
knittern мяться (о ткани)
Knoten узлы
Loch дыра
Lokalfehler местный порок
Lucke пропуск, пробел
mangelhaft дефектный
Olflecken жирные пятна
Quetschen защемление, смятины.
Schiefstellung перекос
Schneidefehler прорез, просечка
Schubruch прорыв утка
Schufehler дефекты по утку
Schuplatzer лопнувший уток (прорыв)
sichtbar видимый (о дефекте)
Spannstellen 1. натянутые места
2. затяжки
Stoffehler брак ткани
Unbestandigkeit неустойчивость
unfarbecht 1. неустойчивый (о красках)
2. линяющий
unschiebefest нестойкий к расползанию
unsichtbar невидимый (о дефекте)
unuberwindlich неустранимый (о дефекте)
unzulassig недопустимый
verbreitet распространенный (о дефекте)
Verdunnug утончение
Verkantung перекос
Verschnitt отрезки
Verzerrung искажение
zulassig допустимый (о дефекте)

Материал подготовлен по данным:


1. Справочник товароведа: (Непродовольственные товары): В 3-х томах. Т. 1/Т. Г. Богатырева, Ю. П. Грызанов, Е. Е. Задесенец и др. - 3-е изд., перераб. - М.: Экономика, 1988. - 400 с.


2. Гусейнова Т. С. Товароведение швейных и трикотажных товаров: Учебник для вузов. – М.: Экономика, 1991. – 287 с.


7. Архив ценных публикаций